До Кабміну надійшла петиція щодо запровадження чотириденного робочого тижня. Автори посилаються на досвід ЄС, зокрема на 35-годинний робочий тиждень у Франції.
Дискусія вийшла далеко за межі трудового права. Вона торкнулася ключового питання: якою має бути праця людини у XXI столітті. Ця розмова почалася ще в середині XIX століття. Тоді Карл Маркс писав, що технічний прогрес змінить сутність роботи. Робочий день тривав 12–14 годин.
Від Маркса до сучасності
Маркс вважав, що машини звільнять людей від виснажливої монотонної праці. Скорочення робочого часу має відкрити простір для творчості, освіти та саморозвитку. Справжнім багатством суспільства стане не лише продукт, а й вільний час.
Понад 150 років потому світ частково реалізував цей прогноз. Восьмигодинний день став стандартом у розвинених країнах. Тепер постає наступне питання — перехід до чотириденного тижня.
Людство стало освіченішим. Університети відкрилися для більшості. Наука зробила величезний стрибок. Технології змінили економіку. Водночас XX століття породило потужну індустрію розваг: кіно, телебачення, спорт, туризм, ігри та соцмережі. Вони заповнили вільний час, який з’явився завдяки прогресу.
Середній користувач смартфона у світі — 36-річний чоловік з Азії, який годинами грає та скролить стрічки. Розваги часто витісняють амбіції. Отже, справа не лише в кількості робочих днів, а й у тому, як люди використовують вільний час.
XX століття було епохою матеріального виробництва. Економіку вимірювали тоннами сталі, вугілля та зерна, кількістю автомобілів і кіловат-годинами. Продуктивність легко підраховували.
Економіка XXI століття створює інші продукти: софт, алгоритми, патенти, дизайн, консультації та наукові відкриття. Дедалі більше доданої вартості народжується у сфері послуг та креативних індустрій. Виникає нова проблема: як виміряти продуктивність програміста, чия коротка програма заощадила мільйони, або архітектора, журналіста чи вченого, чиї головні результати — ідеї?
Індустріальна економіка навчилася оцінювати роботу м’язів. Економіка знань вимагає вимірювати продуктивність мислення. У законопроєктах уже з’являються терміни «вигорання», «когнітивне перевантаження» та «ментальна втома».
Питання чотириденного тижня переходить у сферу психології праці та когнітивних наук. Ми досі не вміємо точно визначити, коли мозок перестає працювати ефективно. Хоча для деяких професій, як лікарі та педагоги, вже враховують психічне навантаження, нервове напруження стало масовим явищем цифрової доби.
Навіть якщо додатковий вихідний зменшує втому, постає інше питання: чи використають люди цей час для відновлення? Психіка дедалі частіше перебуває в смартфоні. Історичний досвід показує, що вільний час не завжди йде на освіту чи творчість. Він може заповнюватися нескінченним споживанням контенту.
Український ринок праці стикається з гострим дефіцитом кадрів. За даними джерела, у низці секторів кількість вакансій уже перевищує кількість безробітних — у середньому дві вакансії на одного. Причини — війна, мобілізація, демографічні втрати та міграція.
У таких умовах головне — не скорочення робочого часу, а зростання продуктивності кожної години. Чотириденний тиждень варто розглядати не як старт розвитку, а як можливий його результат. Спочатку країна має навчитися створювати більше доданої вартості за годину праці. Коли Україна досягне рівня найпродуктивніших економік, чотириденний тиждень стане природним етапом. Головні виклики — підвищення продуктивності та подолання кадрової кризи.
