У тимчасово окупованому Криму липень 2026 року став періодом тривалих відключень електроенергії, нестачі пального, різкого зростання цін на бензин і продукти, а також масового закриття закладів харчування. Окупаційна влада використовує ці труднощі як додатковий важіль впливу на місцевих жителів.
Про це повідомляє джерело. Після 2014 року півострів перетворили на військову базу, і зараз там загострилися проблеми з пальним, електрикою та водопостачанням.
Масштаб блекаутів і дефіциту
За тиждень з 14 по 20 липня без світла одночасно залишилися близько 1,4 млн абонентів. У Джанкої, Яни Капу та Армянську перебої фіксували щонайменше вісім із десяти днів. У Севастополі — сім днів. Воду відключали в Алушті сім днів, у Сімферополі — шість, у Євпаторії — п’ять.
В окремих населених пунктах світла не було понад десять днів. У Євпаторії з 2 липня електрику вдень майже не подавали, а вночі повертали лише на чотири-п’ять годин.
Бензин на АЗС з’являвся раз на два-три дні. Черги перевищували кілометр. Вартість літра АІ-95 сягала 269 рублів на заправках і до 300 рублів у перекупників. За даними органів статистики держави-агресора, пальне в Криму та Севастополі подорожчало на 18% і 25% порівняно із середньою ціною в Росії.
Паралельно зросли ціни на продукти. Кефір у Криму коштує на 167% дорожче, ніж у Краснодарському краї, яйця — на 149%, білий хліб — на 131%. Ще рік тому, у липні 2025-го, ситуація була зворотною: хліб, яйця, гречка та рис на півострові були дешевшими.
За перше півріччя 2026 року в Криму закрилися 398 закладів громадського харчування — на 42,1% більше, ніж торік. Продажі окремих виробників впали на 70%. Вони змушені шукати збут на маркетплейсах і в мережах поза межами півострова.
Оренда нерухомості різко подешевшала через відсутність попиту. Подобова оренда на південному узбережжі знизилася на 30–50%, довгострокова в Сімферополі — приблизно на 13%. Квартири, які раніше здавалися за кілька днів, тепер простоюють тижнями.
Туристи майже не приїжджають. Багато орендарів повертаються до Росії. Причини — військові об’єкти, які зазнають ударів, а також кризи з пальним, електрикою, водою та інтернетом.
Окупаційна адміністрація реагує субсидіями, пільговими позиками, відстроченням платежів і зниженням оренди державного майна на 75%. Проте справжня нормалізація життя можлива лише після повної деокупації півострова.
Негативні наслідки війни для місцевого населення Москву не хвилюють. Пріоритетом залишається забезпечення російського військового угруповання ресурсами.
У Джанкойському районі для отримання компенсації за відсутність світла й води понад 48 годин від чоловіків почали вимагати відмітку про перебування на військовому обліку. Така вимога стосується й жінок з медичною освітою, хоча в офіційному переліку документів її немає.
«Отже, так звана гуманітарна допомога використовується державою-агресором як важіль додаткового тиску на місцеве населення Криму», — зазначає джерело.
